Ответ:
Великий український поет, Максим Рильський, народився під березневими туманними зорями, коли прокидається вода і пролісок замріяним оком дивиться на землю. Ще в ранньому дитинстві його рука потягнулася до письма, душа — до краси, а серце — до людини, Це і стало отим продовженням, що не має ні кінця, ні краю, як наколихане
вітром зерно, як велич духу людини.
З романівських полів, лук і осель з’явилися в
поезії Рильського роси та сльози, які заблищали на вершині світової поезії. Крізь усе своє житття поет проніс єдиний
заповіт: «Усе для людини і завжди з людиною».
Він був закоханим у людину, працю, творив добро, ніс прекрасне, чинив радість. Навіть чиємусь весіллю він радів, як своєму, та
сумував із тим, у кого трапилося лихо, намагаючись зробити усе
можливе, аби подолати його.
Слово Максима Рильського ми звемо чародійним, бо воно справді
чародійне, немов степове джерело, що бере свою красу із самої природи.