Ответ: За
короткий час Лікург врятував народ від заколотів і безладдя. Насправді,
за чотири століття до Пелопоннеської війни у Спарті не було політичних
потрясінь. Дрібні інтриги між царськими сім’ями не беруться до уваги.
Іноземців
у Спарті вражав громадський спокій і безпека, беззаперечне підкорення
молодших старшим, небагатослівність і законослухняність спартанців,
потайність і засекреченість у державних справах. Вони дивувалися
завзятій прихильності спартанців до військових занять і атлетичних
вправ, їхній байдужості до наук і мистецтва. Правителі прагнули повністю
ізолювати державу, своїх співгромадян від спілкування з іншими полісами
і народами. Торговельні стосунки з іншими країнами були заборонені ще в
VI ст. до н. е. Під загрозою смерті спартанцям заборонялося з особистих
потреб виїжджати за межі своєї держави. Виїзд за кордон дозволявся
лише воєначальникам, послам і проксенам.
Є
така думка, що приписувані Лікургу античною традицією реформи насправді
є тривалий процес перебудови суспільної системи дорійців. Саме ж
«Лікургове законодавство»,— продукт колективної творчості кількох або
навіть багатьох реформаторів. Основною метою здійснюваних перетворень
було згуртувати колектив громадян в критичній обстановці після другої
Мессенської війни.